Іван Огієнко (Митрополит Іларіон)

                                        Дмитро Павличко

Традиційним щорічним заходом є державний  національний проект - проведення конкурсу знавців української мови, ініціатором якого став Петро Яцик - українець з канадської діаспори. Організатори конкурсу Міністерство освіти і науки України, Ліга українських меценатів, Освітня фундація Петра Яцика (Торонто, Канада) в цьому навчальному році урочисто відкрили конкурс у місті Сімферополі.  Конкурс  починається завжди  9 листопада  в День української писемності та Святого  Нестора-літописця, проходить у чотири етапи та урочисто закривається у травні.   В цьому році останній ІV загальнонаціональний етап – пройшов 21-22 січня, перші нагороди переможці (4-9 місця) отримають 9 березня, а підчас святкового завершення мовного турніру – у травні –  отримають призи  та грошові премії учасники, що посіли 1-3 місця та їхні вчителі.

Старший викладач кафедри українознавства Кондратюк В.М. проводить диктант

Студенти Національного авіаційного університету також брали участь у мовному конкурсі. У листопаді пройшов І етап. Внутрішньо вузівський  етап складався з письмового та усного турів. Бажаючих написати диктант виявилося   багато, в основному це студенти ФЛ, ФІТ, ФЕБ,ФЛА.  В усному турі брали участь тільки ті студенти, які показали високий рівень грамотного письма. Це Наталя Долгорук (група 306; ФІТ),  Ольга Каріх (група 306; ФІТ), Юлія Ковнер (група 306; ФІТ), Марина Коробка (група 106; ФЛ), Оксана Кривша (група 106; ФЛ ), Галина Пільник (група 408; ФЛ), Анна Судакевич (група 306; ФІТ), Юлія Холденко група (306; ФІТ). Переможцями І етапу конкурсу стали студентки 1-го курсу Марина Коробка (факультет лінгвістики) та Оксана Судакевич (факультет інформаційних технологій). 

        В цьому році у студентському конкурсі взяли участь  близько 19.350 осіб. Серед них  були і студенти Національного авіаційного університету.  Переможцем ІІ (міського) етапу став  студент першого  курсу коледжу інформаційних технологій, геодезії та землевпорядкування НАУ В’ячеслав Лінчук. Учасницями ІІ районного етапу стали студентки 1 курсу НАУ Марина Коробка та Оксана Судакевич. 

Зліва направо ст. викладачі кафедри українознавства В.М.Кондратюк, Т.М. Чухліб, доцент І.В. Бурлакова та призери конкурсу НАУ Марина Коробка, Оксана Судакевич

Враженнями про конкурс діляться його учасниці:

 Марина Коробка: «Виявила бажання взяти участь у мовному марафоні тому, що хотілось відстояти честь університету: показати певний рівень та результати.  Правда, щоб посісти призове місце, бракувало знань. Українська мова на першому курсі вивчається тільки протягом першого семестру, що не сприяє поглибленому вивченню предмета».

      Слід зазначити, що Марина – досвідчена учасниця мовного турніру. Під час навчання в гімназії з поглибленим вивченням англійської мови у місті Ніжині  вона двічі брала участь у районних етапах конкурсу  серед школярів. В 2003-2004 рр. посіла ІІ місце, у 2004/05 рр. також  захищала честь гімназії. Підготуватися добре до виконання конкурсних завдань, на думку студентки, допомогло відвідування гуртка для творчо обдарованих дітей у її рідному  місті.  Марина стверджує, що з дитинства цікавилась мовами. На її думку, не останню роль  в  тому, що українська мова посідає важливе місце в її житті, відіграли гени. Мати студентки, Галина Володимирівна, викладає українську мову та літературу в школі, та й сестра Марини, хоча й не обрала фах філолога, також не байдуже ставиться до української мови.  Вона навчається на одному з технічних факультетів НАУ та із сумом стверджує, що викладачі  й студенти мало спілкуються українською. «Сестрі важко було пристосуватися: весь гуртожиток, факультет розмовляють російською, а вона звикла до рідної мови. Не розумію, чому ті, хто не володіють українською, вимагають «поважати їх» і спілкуватися російською мовою», – дивується  Марина. На її думку, варто замислитися над тим, чому багато предметів викладається російською мовою. Причина в тому, що чимало викладачів виховувались в іншій державі, ймовірно, їм важко  переосмислити часові зміни.  Марина впевнена: «Враховуючи фактор часу, можна говорити, що незалежна держава спроможна виховати  кадри національно свідомі. Трапляється, що мешканці України, які спілкуються російською мовою,  ставляться зневажливо до тих, хто розмовляє українською мовою. Вони говорять, що не розуміють цієї мови і наполягають, щоб розмова велась російською мовою. Це свідчить про низький рівень культури пересічного громадянина, який не докладає елементарних зусиль, щоб оволодіти українською мовою, яка, як відомо, має статус державної. Дивно чомусь, щоб порозумітися, українці мають знати іншу мову, ту ж саму російську. А чи не настав час збагнути всім бажаючим, що слід нарешті вивчити українську мову, спілкуватися з українцями саме нею, українською. Уявіть таку мовну ситуацію у Парижі, Лондоні, Берліні. Неможливо! Навряд чи діалог російською  на вулицях цих країн підтримують прості громадяни. Мовне  питання просто  вирішили Литва, Латвія, Естонія: є одна державна мова, як, до речі, в тій же Росії, де проживає багато інших народів» – завершує розмову Марина.

          Українська мова  є мовою спілкування українського народу, української нації. Це усвідомлює нове покоління, якому не байдуже, у якій державі воно буде жити. Можна з впевненістю сказати, що формуванню національно свідомої молоді сприяє і такий державний національний проект як Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Гаслом конкурсу є слова Конфуція:   «Краще один раз засвітити свічку, аніж усе життя нарікати на темряву». Свідомі українці, що протягом останнього часу опікуються питанням української мови, сподіваються передати естафету в надійні руки.  Безперечно, такі заходи, як  мовний марафон, допомагають піднести престиж української мови і в державі, і в світі. Конкурс протягом півроку дає можливість спілкуватися тим, хто добре знає українську мову та літературу, культуру, історію. Молодь не тільки може вести діалог про національні цінності, а й спроможна подбати про національне відродження – той шлях, що творить потенціал держави, її імідж. Надя Яцик, співголова і дочка засновника конкурсу говорить: «Держави, що мають сильну ідентичність, можуть показувати цей імідж в іншій державі, щоб захистити і просунути свої інтереси». Громадськість, знані люди країни, діаспори, письменники, науковці добре розуміють, щоб досягти успіху на цьому шляху, потрібна підтримка держави. Світлана Короненко, прес-секретар Ліги українських меценатів підкреслює, що має особисту думку з цього приводу: «З боку держави зменшилось зацікавлення українською мовою.  В цьому році міністр освіти і науки С.Ніколаєнко не приїхав на урочисте відкриття конкурсу, пославшись на складні погодні умови. Це викликало здивування гостей, які  змогли приїхати з далекої Канади». Конкурс і в цьому році був активно підтриманий українською діаспорою, яка «бачить у конкурсі реальну можливість втілити давню мрію всіх українців – аби Україна нарешті заговорила українською». Проте мовний конкурс відбувся.  Понад п’ять мільйонів учасників змагалися за перемогу. Оніщенко Марія Іванівна, представник Міністерства освіти і науки України,   говорить: «Міжнародний конкурс  з української мови – це значна подія в культурному житті.  Участь студентів у конкурсі інтелектуально збагачує, розширює знання з історії української культури  мови і літератури, виховує любов до Батьківщини. Конкурс – це не тільки тестові завдання, а й урочистості з участю знаних людей в Україні, меценатів, українців, які проживають за кордоном».

Ірина Бурлакова, канд. філол. наук, доцент кафедри українознавства

Інформація про Петра Яцика

Петро Яцик
Петро Яцик  (1921 -2001)– відомий канадський бізнесмен і меценат українського походження.

      Народився у селі Верхнє Синьовидне  на Львівщині. Закінчив семирічку, вчився на сільськогосподарських та залізничних курсах. Працював помічником машиніста.  Емігрував 1943 року. У 1947 році закінчив Український технічногосподарський інститут у Регенсбурзі. З 1949 року жив у Канаді. З кінця 50-х років П.Яцик почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових та культурних проектів української діаспори. Він став першим меценатом багатотомної "Енциклопедії українознавства", що видавалася у повоєнні роки. Він був обраний почесним доктором права Гарвардського університету, входив до Надзірної ради Колумбійського університету, став науковим консультантом Альбертського і Торонтського університетів. Найбільш відомим проектом, профінансованим Яциком, стало видання англійською мовою "Історії України-Русі" М. Грушевського. На переклад і друк цієї монументальної праці, меценат пожертвував 15 млн. дол. Заснував Міжнародний благодійний фонд “Ліга українських меценатів” і був його почесним президентом. П.Яцик — один з фундаторів Інституту українських студій Гарвардського університету (США), засновник центру досліджень історії України ім. П.Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн. доларів), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті. Завдяки внесеним П.Яциком 750 тис. долларів відкрито спеціальний український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті. Коштом мецената видано чимало наукових монографій з історії України, економіки, політології, медицини, етнографії. Сума пожертв на українські інституції в західному світі складає понад 16 млн. доларів. За багатолітню меценатську діяльність нагороджений “Почесною відзнакою Президента України” (1996 р.).
        Як патріот він вперше виступив з пропозицією проведення в Україні мовного конкурсу серед молоді. Цю ідею підтримала Ліга українських меценатів, що об'єднує представників бізнесу з багатьох країн світу. Вони надали спонсорську підтримку у проведенні конкурсу та нагородженні його переможців. Вагомий внесок на фінансування конкурсу зробив П.Яцик. Перший Міжнародний конкурс знавців української мови було проведено у 2000 році. За рішенням Ліги українських меценатів конкурсу було присвоєно ім'я Петра Яцика, а його дочка Надія стала почесним головою конкурсу.